гній
Гній, гною, м. 1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. 2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 294.
Том 1, ст. 294.