гнати
Гнати, -жену, -неш, гл. 1) Гнать, погонять. Волові дай полови, та жени поволі, а коневі — вівса, та жени як пса. гоном гнати. Быстро гнать. 2) Гнать, прогонять. Хоч правду женуть люде, та правда завше буде. Молодих рекрут женуть кудись через наше село. 3) Быстро бѣжать, ѣхать. Жене як вітрів батько. 4) Загонять, забивать. Шпиці за нігті гнали і йому муки завдавали. 5) — горілку. 6) — гони. Cм. гони. — химороди. Cм. химороди.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 292.
Том 1, ст. 292.