гиндик

Гиндик, -ка, м. и пр. = индик и пр. Рудч. Ск. І. 32. Гиндик буде белькотіти. Грин. II. 224.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 283.

Випадкові слова

Окублюватися, -лююся, -єшся, сов. в. окублитися, -блюся, -бишся, гл. = Свивать, свить гнѣздо. Виробляють жиди, де тільки окубляться. О. 1862. І. 74.

повністю...

Ворохібня, -ні, ж. Мятежъ. Вх. Зн. 21. К. Дз. 115, 32.

повністю...

Па́лі́нка, -ки, ж. = паленка. Вх. Уг. 257. Руки, ноги гріти, палінки ся напити. Гол. Ум. паліночка.

повністю...