гепа
Ге́па, -пи, ж. Задница. А я знаю, що він діє, — коло печі гепу гріє.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 279.
Том 1, ст. 279.