баран
Баран, -на, м. 1) Баранъ, самець овцы. Овечку стрижуть, а баран дріжить. 2) Названіе вола съ загнутыми назадъ рогами. 3) Родъ игры въ мячъ. 4) Седьмая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой стінка. 5) Цилиндръ въ воротѣ, барабань, на который наматывается канатъ. 6) Пѣнистая волна, вздымающаяся въ узкомъ мѣстѣ рѣки. 7) Кудреватые гребни наметеннаго снѣга. Вітер рве й перекидає сніг через оселю; а не димарі повикручувало такі кудлаті барани... Ум. баранець, баранчик. Ув. баранище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 28.
Том 1, ст. 28.