гартувати

Гартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалять. Гартувати залізо. Чуб. І. 46. Шабельки гартують. Шевч. 131. Бідуючи, серце собі гартували. О. 1862. ІІІ. 25.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 275.

Випадкові слова

Дома́ха, -хи, ж. 1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43. 2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І.

повністю...

Шнуркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Отдѣлывать платье цвѣтными шнурками. 2) Слѣдить. Вона вже й ходила за нею, шнуркувала, поки ото й запопала її. Екатер. у. (Залюб.).

повністю...

Скоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Покориться.

повністю...