галяра

Галяра, -ри, ж. 1) = галера. КС. 1882. XII. 505. 2) Судно для перевозки грузовъ. 3) Плоскодонная лодка на два весла. Вас. 157. Ум. галярка. Ми у Кременчуці переїздили на той беріг галярками. Пирят. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 269.

Випадкові слова

Вибатожити, -жу, -жиш, гл. Отстегать кнутомъ.

повністю...

Похутрувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Подбить мѣхомъ. 2) Обмазать глиной печь.

повністю...

Зла́то, -та, с. и пр. = злото и пр.

повністю...