гадючий
Гадючий, -а, -е. 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо. 2) гадюча морква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Гадючий жид. І ціпка вхопила гадюча дитина.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 264.
Том 1, ст. 264.