гадина
Гадина, -ни, ж. 1) Гадъ, пресмыкающееся животное, змѣя. В'ється, як гадина. Гадина в його словах дихає. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой воръ). Туга коло серця як гадина в'ється. 2) — сліпа = веретінник, Anguis fragilis. 3) — сороката. Pelias chersea. 4) — чорна. Pelias chersea. 5) Употребляется какъ бранное слово. Ум. гадинка. гадинонька, гадиночка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 263.
Том 1, ст. 263.