відчаяка

Відчаяка, -ки, об. Отчаянный, отчаянная. Був такий одчаяка, що без кінця. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 234.

Випадкові слова

Зага́мкати, -каю, -єш, гл. Закричать: гам-гам!

повністю...

Росповзатися, -ваюся, -єшся, сов. в. росповзти́ся, -зуся, -зешся, гл. Расползаться, расползтись.

повністю...

Везти, -везу, -зеш, гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. везти москаля. Врать.

повністю...