ясноокий
Ясноокий, -а, -е. Со свѣтлыми, блестящими пазами. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий. Дівчина ясноока.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 545.
Том 4, ст. 545.