ясновельможний
Ясновельможний, -а, -е. Свѣтлѣйшій, сіятельный. (Титулъ украинскаго гетмана). Базарі, де військо, як море червоне, перед бунчуками, бувало; горить, а ясновельможний, на воронім коні, блисне булавою, — море закипить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 544.
Том 4, ст. 544.