ярчук
Ярчу́к, -ка, м. 1) Ягненокъ. 2) Собака съ волчьими зубами, — ее боятся вѣдьмы (нар. повѣрье). У мене в собака ярчук; у неї вовчі зуби, — її і відьми, і вовки бояться. Поли хочеш завести ярчуків, то треба сучку, як ощениться, вбить і цуценят всіх перебить, оставить одну тіки сучечку, та так аж до дев'яти поколиній, а тоді вже дев'ята сучечка і наведе ярчуків.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 543.
Том 4, ст. 543.