ягнячий

Ягнячий, -а, -е. 1) Свойственный, принадлежащій ягненку. У нашого дяка ягнячий голос. Нѣжин. у. 2) Сдѣланный изъ шерсти или овчины ягненка, поярковый. Ягняче руно. Вас. 198. Ягняча пряжа. Вас. 170. Сива шапка, сива шапка, а пояс ягнячий. Грин. III. 680.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 536.

Випадкові слова

Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.

повністю...

Оправа, -ви, ж. 1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі. Рудч. Ск. II. 113. 2) Переплета.

повністю...

Безчеревий, -а, -е. Безбрюхій. За горою кам'яною безчерева сучка бреше. (Загадка: терниця). Грин. І. 250.

повністю...