щеня
Щеня, -няти, с. 1) Щенокъ. Маленька собачка повік щеня. Завзяте, як панське щеня. 2) Волченокъ. 3) Небольшой бѣлый волдырь, который, согласно народному вѣрованію, появляется подъ языкомъ животнаго, укушеннаго бѣшеной собакой; изъ созрѣвшихъ щенят выходятъ червячки, проглотивъ которые скотина бѣсится. 4) зінське щеня. Слѣпышъ, Mus typhlus. Зле, як зінське щеня. Ум. щенятко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 524.
Том 4, ст. 524.