шурхнути

Шурхнути, -хну, -неш, гл. 1) Произвести шорохъ. Іде бором прислухаючись: то шурхне щось ізбоку, то захитається береза. МВ. ІІ. 65. 2) Неожиданно провалиться или вскочить, влетѣть куда-либо, преимущественно въ тѣсное пространство. Шурхнув у яму. МВ. І. 63. Шурхнула, як пліточка, в першу дірку. Мир. ХРВ. 394. З ніженської гоголівської гимназії шурхнув у військове товариство. К. ХП. 19. — руко́ю куди. Засунуть руку во что. А ми, звісно парубки, — та по карманах, я в один шурхнув та в другий — нема: а до Ганни поліз — вузлик. Грин. І. 31.