штих
Штих, -ха, м. 1) Острый конецъ, остріе. 2) Копье, пика. Штихи у суходіл стромляли. 2) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху. 4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Стали копати, і не більше, як три штихи викопали. 5) Як штихом докинуть. Очень близко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 514.
Том 4, ст. 514.