штим
Штим, -ма, м. 1) Короткая, мелкая шерсть, остающаяся при чесаньѣ въ видѣ оческовь. 2) Переносно: волосы у человѣка. Взяли його за штим та й вивели геть. Я тобі ввесь штим висмичу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 513.
Том 4, ст. 513.