штемпаль

Штемпаль, -ля, м. Одинъ изъ столбовъ, которые замѣняютъ фундаменть въ деревянной постройкѣ; на штемпалі кладутъ підвалини. Уман. у., Гайсин. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 513.

Випадкові слова

Жиді́вочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ жиді́вка. 2) = птица синюк. Вх. Пч. ІІ. 13.

повністю...

Панотченько, -ка, м. Ум. отъ панотець.

повністю...

Тарганитися, -нюся, -нишся, гл. Тащиться. Куди мені тарганитися, старому, по бабу? ЗЮЗО. І. 50.

повністю...