шило

Шило, -ла, с. 1) Шило. шило в мішку не втаїться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. його й шило голить. Такой счастливый. Ном. № 1646. не вміє й шила загострити. Ни къ чему не способенъ. 2) Заостренная палка, на которую натыкаютъ кусокъ рога для распариванія его. Вас. 163. 3) шила бити. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31. 4) шилом їхати. Ѣхать, запрягши лошадей гуськомъ. Вх. Зн. 82. Ум. шильце. Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву. Чуб. II. 106.