вівчарити
Вівчарити, -рю, -виш, гл. Быть пастухомъ овецъ, пасти овецъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 203.
Том 1, ст. 203.