човно
Човно, -на́, с. = човен. Тягне дід човно стежкою, між густими лозами. Ум. чове́нце. Аж тут — править мальоване човенце, править та й прибило до самого ганку, а з човенця виходить панночка. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 468.
Том 4, ст. 468.