чіп I
Чіп I, чопа, м. 1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. П'яний, як чіп. ходити до чопа. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. 2) Стержень, на которомъ что либо ходить, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Также часть: верклюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п'їл (Cм. п'їла). 3) Колышекъ въ сновалкѣ. Cм. снувавка. 4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. 5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. 6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. 7) Рыба: Aspro Zingel. Ум. чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. В ба рилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 465.
Том 4, ст. 465.