четверик

Четверик, -ка, м. Четверикъ, четверка. Пішов четвериком орать. Рудч. Ск. І. 180. Ум. четверичо́к.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 460.

Випадкові слова

Гоня́йло, -ла, м. Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ плаз. Ив. 19.

повністю...

Очищати, -ща́ю, -єш, сов. в. очистити, -щу, -стиш, гл. Вычищать, вычистить. Очищаєш ти, водо явленная, новорожденного од позору. Чуб. І. 132.

повністю...

Поживляти, -ля́ю, -єш, гл. Питать. Молитвами душу поживляти. К. Гр. Кв. 11.

повністю...