чвалати
Чвалати, -ла́ю, -єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 447.
Том 4, ст. 447.