Перейти до вмісту
Словник Грінченка

вичитувати

Вичитувати, -тую, -єш, сов. в. вичитати, -таю, -єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. І. 92). І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. І. 289. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? О. 1862. І. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почт вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 199.