цокувати
Цокувати, -кую, -єш, гл. 1) Изумляться, остолбенѣвать. 2) цоку́ють ко́ні. Лошади не хотять везти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 436.
Том 4, ст. 436.