цап
Цап, -па, м. 1) Козелъ. Військового цапа за хвіст скубни, от тобі і рукавиця. 2) Родъ игры, чехарда. Грати в цапи. 3) ца́па стати. Стать на дыбы. Ум. цапок, цапо́чок, ласк. цапусенька. Ув. цап'юга. А кізонька в ополонку, а цапочок за головку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 422.
Том 4, ст. 422.