хробак
Хробак, -ка, м. 1) = робак. Трахвилося хробаку раз на віку влізти в моркву. 2) — білий = бедрак. 3) — жиді́вський. Насѣк. Periplaneta orientalis. Ум. хробачо́к.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 415.
Том 4, ст. 415.