ходовитий
Ходовитий, -а, -е. Имѣющій хорошій шагъ, поступь. Ходовитий кінь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 408.
Том 4, ст. 408.