хильцем
Хильцем, хильці, нар. 1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Побіг хильці бур'янами, та й утік. 2) хильцем ковтнути. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 397.
Том 4, ст. 397.