витурлити

Витурлити, -рлю, -рлиш, гл. = ви́турити. Всіх козаків у поход витурлив. О. 1862. II. 24.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 195.

Випадкові слова

Розноситися 1, -шуся, -сишся, сов. в. рознестися, -суся, -сешся, гл. Разноситься, разнестись, разлетѣться. Піра по лугах рознеслося. Чуб. V. 17.

повністю...

Знимка, -ки, ж. Льстивая женщина, подлиза. Подольск. г.

повністю...

Римарівна, -ни, ж. Дочь шорника. Cм. лимарівна.

повністю...