хватати

Хватати, -таю, -єш, гл. = хапати. Оце хватає, наче собака. Ном. № «4834.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 391.

Випадкові слова

Розоряти, -ряю, -єш, сов. в. розори́ти, -рю́, -риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила. Котл. Ен.

повністю...

Поблизький, -а, -е. Близко находящійся, близлежащій.

повністю...

Висипати, -па́ю, -єш, сов. в. висипати, -плю, -пеш, гл. 1) Высыпать, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множествѣ. Висипали запорожці — лиман човни вкрили. Шевч. 49. 4) Насыпать, насыпать. Та висип же, мила, високу могилу. Мет. 98. 5) Усыпать, усыпать.

повністю...