фучати
Фучати, фучу, -чиш, гл. = футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Він надходиш десь так вночі, фучит.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 381.
Том 4, ст. 381.