фанда
Фанда, -ди, ж. 1) Длинная плеть. Вокомони з нагайками, гуменні з фандою. 2) Фанди. Клинья въ женскомъ полушубкѣ, расходящіеся отъ таліи. Ув. фанди́ще. Поїдь но, дідуню, та на ярмарчище, та купи на бабу велику фандище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 374.
Том 4, ст. 374.