упин
Упин, -ну, м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Cм. спин.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 344.
Том 4, ст. 344.