умова
Умова, -ви, ж. Уговоръ, условіе, договоръ. Носила зробить умову, як завтра гм ставать у бой. Чи забув, яка між нами з тобою умова? Ум. умовонька. Бодай же ти не вернувся, що умовоньку забувся: щоб їхати мимо милу, та ц заїхать на годину.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 339.
Том 4, ст. 339.