улучен
Улучен, улучний, -а, -е. Мѣткій. Бог хоч не скорен, так улучен.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 335.
Том 4, ст. 335.