укупі

Укупі нар. Вмѣстѣ. Росли собі вкупі. Чуб. Укупі били ляхів, укупі терпіли всякі пригоди. К. ЧР. 71. Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити! з братом добрим добро певне познать, не ділити. Шевч. Ум. укупоньці, укупочці, укупці. Сидівши вкупоньиі, мовчали. Мкр. V. 66.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 332.

Випадкові слова

Дові́льно нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у.

повністю...

Попереїжджати, -джа́ю, -єш, гл. = попереїздити.

повністю...

Хлоп, -па, м. 1) Мужикъ, мужчина. Хлоп — як дуб. Ном. № 8617. 2) Крестьянинъ, мужикъ. Пак на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. Коли б не хлоп, не віл — не було б панів. Ном. № 1142. Ув. хлопи́ще.

повністю...