укоренити 2
Укоренити 2, -няю, -єш, сов. в. укоренити, -ню, -ниш, гл. Укоренять, укоренить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 329.
Том 4, ст. 329.