узирити

Узирити, -рю, -риш, гл. = уздріти. Кобила як стрибнула, — оглянулась, так і вовка не взирила. Рудч. Ск. І. 5. Я й не взирила, як вона пішла. Борз. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 324.

Випадкові слова

Тесати, -шу́, -шеш, гл. Тесать, вытесывать. Хоч і кілля теши на голові. Ном. № 2639.

повністю...

Низовець, -вця́, м. Запорожскій казакъ. К. ЧР. 137.

повністю...

Царівниця, -ці, ж. = цариця. Як ударив Байда з лука та царя між уха, а царівницю да у потилицю. Грин. ІІІ. 584.

повністю...