увінчати

Увінчати, -ча́ю, -єш, гл. Увѣнчать. І главу його чесную терном увінчали. Шевч. 601.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 311.

Випадкові слова

Отетеріти, -рію, -єш, гл. Оторопѣть, растеряться. Як стояла, так і отетеріла стара, а ні ворухнеться. Грин. II. 230. Як мені сказано: одягайся! — так я й отетеріла. Г. Барв. 4. Отетерів з ляку. Грин. II. 226.

повністю...

Роспланувати, -ну́ю, -єш, гл. Распланировать Я вже роспланував, де треба й хати становити. Міусск. окр.

повністю...

Меделя́н, -на, м. Ирландская собака, Canis molossus.

повністю...