туркотати
Туркотати, -чу́, -чеш, гл. 1) Ворковать. В лузі туркотала горлиця. 2) Ворчать. 3) Твердить одно и то же. 4) Стучать; барабанить. Щось гуркотит і туркотит. Барабан туркоче.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 296.
Том 4, ст. 296.