троскати
Троскати, -каю, -єш, гл. 1) Хлестать, издавать звукъ бичомъ. 2) Бить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 287.
Том 4, ст. 287.