тріщати
Тріщати, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Рвонув він раз, — тенета не тріщать. 2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить. 3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить. 4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 285.
Том 4, ст. 285.