торок I
Торок I, -ку, м. 1) Кромка. 2) Кусокъ полотна съ бахромой, прикрѣпленный къ навою; къ каждой нити бахромы прикрѣпляется нить навиваемой основы. 3) мн. тороки. Бахрома (напр. на платкѣ). Білі рушники — шовкові тороки. Ум. торочок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 276.
Том 4, ст. 276.