терен 2
Терен 2, -рну, м. Тернъ (дерево и ягода), Primus insititia. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 257.
Том 4, ст. 257.