талапати
Талапати, -паю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ, какой происходитъ отъ паденія чего-нибудь въ жидкость; плескать чѣмъ нибудь жидкимъ. 2) Мутить воду, плескаясь въ ней. Не талапай воду. 3) Марать, пачкать грязью или вообще чѣмъ нибудь жидкимъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 244.
Том 4, ст. 244.