талалай

Талалай, -лая, м. Болтунъ, говорунъ. Въ загадкѣ: За білою березою талалай плеще. ХС. III. 63.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 244.

Випадкові слова

Забуті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Загудѣть. Загудів, забутів сивий голубонько по зеленій ліщині. Гол. І. 131.

повністю...

Понадавати, -даю, -єш, гл. Надавать. І хвиґ, і родзинок — всього мені понадає. Шевч.

повністю...

Таскати, -ка́ю, -єш, гл. Таскать. Він і таска її (відьму) на собі до світа. Драг. 71. Свиня солому таскає, — холод буде. Шейк.

повністю...