судник

Судник, -ка, м. 1) Посудникъ, полка, шкафъ для посуды, буфетъ. Сим. 130. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Полка для образовъ. Кіев. г. Чуб. VII. 384. Ум. судничок.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 226.

Випадкові слова

Дристу́ха, -хи, ж. 1) Страдающая поносомъ. 2) Разжиженный слой земли, встрѣчающійся при копаніи, напр., колодца на большой глубинѣ. 3) = дрислівка 1.

повністю...

За́слінка, -ки, ж. Доска для закрытія отверстія въ кухонной печи. Одслонила заслінку, виняла з печі... і поїла. Рудч. Ск. II. 41.

повністю...

Кардовник, -ка, м. Раст. Sparganium simplex L. и Sparganium ramosum L. ЗЮЗО. I. 137.

повністю...